ВАДИМ ВАСИЛЕВСЬКИЙ – ПЕРШИЙ У ВСЬОМУ: ЧЕМПІОН І РЕКОРДСМЕН, ЯКИЙ ОДНОЧАСНО ПОРВАВ 11 ГРІЛОК

Кримінальні 90-ті не пройшли безслідно. У 1993-му Вадимові було лише 12-ть, коли дорогою через пустир із ним сталася несподівана історія. Група людей чекала когось іншого, але побили саме його. В результаті — три тижні у лікарні зі струсом мозку і тимчасова заборона на заняття боксом.Але потяг до спорту не зник. Товариші запропонували сходити до тренажерного залу. З перших тренувань стало зрозуміло: тіло відгукується швидко, навантаження допомагають. Зник головний біль, з’явилася впевненість. Уже за рік новачок із підвалу луганського спортзалу сам пояснював іншим, як краще працювати з вагою. Саме тоді він відчув: все в твоїх руках — навіть якщо життя підкидає труднощі.

У 2008-му Вадим вирішує виступити в новій для себе категорії — парній. У тандемі з дівчиною. Таких дуетів тоді було лише кілька на всю країну. Його зацікавила синхронність, сценічність, сила і пластика, які з’єднувались у спільному виступі. У 2009-му його пара посіла друге місце на чемпіонаті Європи. У 2010-му — здобула золото. Це була перша в історії перемога українців у парній категорії на європейському рівні.

У 2001 році рекордсмен відкрив свій перший спортивний зал у Луганську. Невеликий, затишний, і з великою ідеєю. Діти й студенти могли тренуватись там безкоштовно. Ті, хто не мав грошей, могли прибирати, допомагати з інвентарем. Але головне — приходити. Так до 2007 року Вадим сформував власну команду спортсменів, з якими їздив на змагання. Багато з його перших вихованців стали чемпіонами. Деякі — тренерами. Усі — людьми, які повірили в себе. Бо хобі — це завжди +, особливо якщо воно змінює не лише тебе, а й світ навколо.

У 2014 році в рідну для Вадима Василевского Луганську область прийшла війна. Бодібілдер із дружиною і трьома дітьми змушені були залишити дім. Проте про улюблену справу він не збирався забувати. У Києві почав спочатку - влаштувався тренером та готувався до змагань. Уже у 2015 році став абсолютним чемпіоном України з класичного бодібілдингу. Цей результат став переломним — не лише перемогою над суперниками, а й перемогою над обставинами.

Після переїзду до Києва Вадим разом із дружиною долучився до волонтерських проєктів. Дружина Вікторія координувала створення благодійного фонду та відкриття реабілітаційного центру для родин із дітьми з інвалідністю, особливо серед переселенців. Допомагали й військовим — тихо, без розголосу. Згодом, після початку повномасштабного вторгнення, благодійна допомога стала відкритою.

У 2024 році федерація допустила до міжнародного чемпіонату спортсменів з рф. Вадим із командою бойкотують змагання. Це чітка позиція — не стояти на одній сцені з представниками ворожої країни. Але він вірить, що українці повернуться на змагання сильнішими. Повернуться не просто як учасники, а як переможці.